Великий зал Будинку вчених НАН України наповнений слухачами вікі-концерту, 15 травня 2013 Фото – Ilya

Українські вокальні переклади мають давню традицію, закладену в кінці XIX – на початку XX століття М. Рильським, М. Лукашем, Л. Старицькою-Черняхівською, Борисом Теном. Проте їхні переклади майже не видавалися і тому лишаються маловідомі. Це спонукало “Вікімедіа Україна” зайнятися популяризацією українських перекладів через публікацію нот, публічні концерти та публікацію аудіозаписів. Першим кроком проекту “Світова класика українською” було видання клавіру опери “Сокіл” Д. Бортнянського (1786) в українському перекладі М. Стріхи (1990).

Концерт 15 травня охопив якнайширший стильовий і жанровий спектр. Більша частина творів, що прозвучали під час концерту, — це романси Ф. Шуберта, р. Шумана, М. Глінки, М. Римського-Корсакова, Дж. Пуччіні та С. Рахманінова в поетичному перекладі Юрія Отрошенка. У концерті прозвучали кілька сучасних творів Оксани Євсюкової на вірші Тетяни Череп і Марини Попової, а також Андрія Бондаренка на слова Л. Керрола (в перекладі В. Корнієнка). Солісти — народні артисти України Микола Коваль та Степан Фіцич, заслужені артистки України Наталія Кречко та Оксана Дондик, Оксана Євсюкова. Інструментальний супровід – Андрій Бондаренко (фортепіано), Андрій Дьомін (кларнет), Василь Бабич (віолончель). Зал аплодував виконавцям стоячи, а після заключної “Застільної пісні” з опери “Травіата” Дж. Верді взагалі вибухнув палкими оваціями і змусив виконати цей твір “на біс”.

Один із організаторів концерту, член правління ГО “Вікімедіа Україна”, член Національної спілки композиторів України Андрій Бондаренко зазначив, що концерт був унікальним: “Після того, як Київська опера відмовилась від українських перекладів у перші роки Незалежності, рідне слово у світовій музичній класиці ви вже не почуєте майже ніде. Винятки поодинокі — єдина опера, яку ще можна почути українською в Національній опері – це “Севільський цирульник” Дж. Россіні. 1994 року один раз у театрі Франка низка камерних творів прозвучали українською у виконанні Ганни Колесник-Ратушної. Між тим результат захоплюючий — мало того, що вокалісти добре співають, так ще ви й розумієте, про що!”

“Зараз майже всі “на віру” сприймають твердження, що оперу і будь-яку вокальну музику можна виконувати лише мовою оригіналу, бо начебто так досягається єдність музики і слова. І ніхто навіть не намагається замислитися, а чи насправді це так. А якщо почитати, що писали на цю тему славетні композитори минулого, то читачі неабияк здивуються, коли довідаються, що, приміром, і Джузеппе Верді, і Ріхард Вагнер, і Дмитро Шостакович і чимало інших шанованих авторів саме тієї музики, яку слід співати, вважали, що вокальну музику слід виконувати тією мовою, яка зрозуміла для публіки. Відомо, як Верді тяжко працював над французькими перекладами своїх найголовніших опер. Вагнер дуже переймався, щоб публіка в Австралії отримала адекватне уявлення про “Лоенгріна” англійською. І, очевидно, за тим стояла не просто якась філантропія, а глибоке усвідомлення того, що і в оперній арії, і в романсі, і в пісні музика і текст однаково важливі чинники. Тому, коли хтось намагається говорити про єдність музики і незрозумілого тексту, то, очевидно, глибоко фальшивить”, — зазначив академік АН Вищої школи України, доктор фізико-математичних наук Максим Стріха.

Ще одна особливість концерту — його повний запис із метою поширення відео- та аудіоматеріалів на умовах так званих “вільних ліцензій”. Зокрема фотографії та записи, зроблені на цьому концерті, будуть доступні на Вікісховищі на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported, що передбачає право на копіювання, розповсюдження і створення похідних робіт за умови зазначення авторства та випуску похідних творів на умовах тієї самої ліцензії.

“Світова класика українською” стане першим в Україні вокальним надбанням, яке відтепер зможе вільно використовувати будь-хто. Аудіо-, фото- і відеоматеріали у категорії Вікісховища: http://commons.wikimedia.org/wiki/Category:WikiConcert_2013_Kyiv